Синагоги як архітектура перетину культур

Синагога для єврейського народу ― більше, ніж молитовний будинок. У період бездержавності цей тип архітектури відігравав центральну роль у підтримці життєвого укладу єврейства в різних куточках світу. У кожній країні спільнота адаптовувалась ― і відповідно пристосовувала архітектуру синагог — до місцевих особливостей. Відтак вона дуже різна, але завжди ― цікава. Це засвідчує фотовиставка історика архітектури Рудольфа Клейна „Синагоги Східної та Центральної Європи 1782-1944“, яка триватиме у Пороховій вежі до 15 травня

Виставку відкрили 20 квітня. Її організували Генеральне консульство Угорщини в Ужгороді, Товариство культури львівських угорців за сприянням Міністерства зовнішньої економіки та закордонних справ Угорщини (МЗЕЗС), Почесного Консула Угорщини у Львові Лариси Малех і ЛОО НСАУ. 

Експозиція була сформована у співпраці автора з організацією угорських архітекторів і культурною організацією євреїв Угорщини під патронатом МЗЕЗС Угорщини. Рудольф Клейн, професор Будапештського університету св. Іштвана, запропонував для огляду багатий матеріал: синагоги у Чехії, Словенії, Угорщині, Румунії, Австрії, Сербії, Україні (представлено зображення жовківської синагоги кінця ХVII ст., що, на жаль, не в найкращому стані). 

Репрезентовані на фото об’єкти виглядають по-різному: котрісь у відмінному стані, котрісь збережені гірше, інші ― відновлені. Типологія синагог багата, єдиного стилю немає: у кожній країні, місті є свої особливості. Будівлі мають характер романської, візантійської, неоготичної релігійної архітектури або, скажімо, схожі до світської архітектури — сільської чи міщанської, палацової тощо. 

Як читаємо у супровідних матеріалах до виставки, архітектура синагог ― особливо в діаспорі ― відрізняється від всіх інших жанрів зодчества. Це пов’язано з особливостями юдаїзму, зокрема забороною у Старому Завіті фігуративного зображення. Синагоги мають другорядне значення, є такими, що тільки замінюють храм Соломона, не є місцем проживання святих, а лише місцем зібрань, молитви, навчань. Тож вимог щодо специфічного архітектурного втілення немає, і зовнішня форма синагоги „підлаштовується“ до архітектурних, культурних традицій конкретного місця й соціуму.

― Історія синагог впродовж двохсотріччя ― це історія не тільки єврейського народу, а й історія перетину культур, того, як цей народ співіснував з іншими, як їхня архітектура впливала одна на одну. Якщо подивитися на представлені взірці синагог, то ми зрозуміємо, що нас нічого не ділить з Європою ― ми живемо в одному культурному середовищі, не дивлячись на кордони, ― зазначає Ґабор Сарваш, голова Товариства культури львівських угорців, архітектор.

Експозиція демонструє не лише багатство архітектури синагог, а й те, як треба дбати про культурну спадщину. Прикладом може слугувати Угорщина. Як зауважив на відкритті виставки Генеральний консул Угорщини в Ужгороді Йожеф Бугойло, його країна впродовж останніх років вважала своїм обов’язком збереження культурного й архітектурного спадку євреїв, а 2014-й був оголошений урядом роком вшанування пам’яті жертв Голокосту, зокрема депортації угорських євреїв у 1944-му. Це рішення сприяло відновленню синагог на території Угорщини та сусідніх країн, була започаткована відповідна програма. Зображення деяких відновлених об’єктів можна оглянути  на виставці.

Для Львова експозиція „Синаноги…“ цікава, адже в його історії єврейська спільнота займає особливе місце: до Другої світової війни вона була численною, відчутно впливаючи на характер і образ міста, зокрема й архітектурний. За словами голови ЛОО НСАУ Олександра Яреми, Львів багатий на єврейську культуру, та чимало пам’яток втрачено, зокрема в єврейському кварталі, на площах Старий Ринок, св. Теодора; нині ж у рамках проекту „Площа синагог“ відбувається музеєфікація руїн синагоги Золота Роза (хоча є розроблений і проект її відбудови), впорядкування площі, де була Велика міська синагога. Маємо на Львівщині й малі міста, де є синагоги, до прикладу, Дрогобич, Борислав, Жовква. 

25.04.2016

Ірина Шутка