Свірзький замок: історія та сучасність
Історична довідка
Серед палаців і замків, які збереглися на території Західної України, значну архітектурну цінність представляє замковий комплекс в селі Свіржі Перемишлянського району Львівської області.
З історичних джерел, які знаходяться в архівах та бібліотеках Львова, довідуємося, що перший етап розбудови Свірзького замку датується другою половиною XV сторіччя, коли два земельних магнати, брати Свірзькі, на північному обриві плато, що височіє над низиною болотистої заплави річки понад 15 м, спорудили одноповерхову, з підземеллям, резиденцію. Була вона чотирикутної форми в плані з приблизними розмірами 52 на 25 метрів, з двома вежами в торцях. До сьогодні збереглась лише західна вежа. Про наявність аналогічної вежі у східному торці говорять залишки симетричного плану будівлі з потовщеними стінами під східною вежею і залишками південного фасаду. Можливо, що східна вежа була розібрана при дальшому розширенні замку у XVII сторіччі.
Детального опису будівлі, що мала спочатку суто оборонний характер, та її інтер'єрів в історичних джерелах не знаходимо. До вказаного періоду можна віднести використання заплави річки під систему рибних ставків, які були розташовані півколом з північної, східної та західної сторін півострова і проіснували з греблями і шлюзами до 80 років XIX сторіччя.
Більш детальні відомості маємо про другий етап розбудови замку, який у XVII ст. належав родині Цетнерів. Олександр Цетнер, галицький каштелян, що був одружений з Анною з роду князів Замойських, розширив замок у південному напрямку і надав йому замкнуту форму в плані у вигляді чотирикутника з бічними крилами і південним корпусом з парадним в'їздом у подвір'я по осі будинку, цікавими ренесансовими фасадами і підземними приміщеннями.
На торцях південного корпусу і над в'їзною брамою споруджено чотирикутні вежі з островерхими дахами. Під бічними вежами закладені двохярусні пивниці. На південному фасаді поверху і по низу виконано ряд бійниць. Сіни над надбрамною вежею мають хрестове склепіння і профільовані кам'яні обрамлення прорізів на зовнішньому і внутрішньому фасадах.
Над брамою залишилися герби роду Цетнерів. На фасаді між двома наріжними вежами, на рівні першого поверху обабіч брами, залишилося по два вікна з профільованими кам'яними обрамленнями. Можливо, що у приміщеннях, які прилягають до сіней, мали бути такі ж саме вікна, але з невідомих причин не були виконані, і на їх місцях залишилися сліди дверних прорізів у підземелля.
В інтер'єрах житлової частини замку, у стінах між приміщеннями, збереглися кам'яні різьблені портали з ренесансовою орнаментикою. Біля східної вежі, в куті перед східним фасадом, збереглися залишки високо піднятої тераси, яка разом з прибудовою сходової клітки до вежі належить до пізнішого періоду.
Крім верхньої частини замку, із західної сторони на перепаді рельєфу прибудовано господарський корпус з окремим в'їздом з півдня на нижнє подвір'я та глибоким колодязем у центрі. В одному з приміщень прибудови збереглося тунельне склепіння, викладене з рваного каменя -вапняку, аналогічне тому, яке було виконане у підземеллі західного крила верхньої частини замку. До західної стіни прибудована чотирикутна двоярусна вежа в плані із завершенням аналогічним наріжним вежам.
Архітектурні елементи фасадів замку споріднені з фасадом Королівського арсеналу у Львові і наводять на думку, що будівничий Свірзького замку був той самий, що будував арсенал.
Перед південним фасадом був виритий глибокий і широкий рів (фоса), через який довгим мостовим переходом на чотирьох опорах був споруджений в'їзд на верхнє подвір'я замку.
Скалиста вапнякова порода підоснови півострова дала можливість власникам замку використати вийнятий камінь з рову на спорудження фундаментів і стін замку. Про це засвідчує однорідність кам'яних блоків стін замку і гротів у відкосі рову.
Реконструйований замок на стрімкому обриві півострова створив цікавий об'ємно-просторовий комплекс з вежами, черепичною покрівлею і білокамінними стінами. Разом з парковою частиною і водними дзеркалами ставків замок доповнив мальовничий лісово-пагорбистий ландшафт околиці.
Замок перебував у віданні родини Цетнерів з XVII до початку XIX сторіччя. За цей час зазнавав облоги козацьких військ у 1648 році, турецької армії, яка йшла походом на Львів у 1672 році. У 1675 році замкова залога відбила штурм турків, що намагалися заволодіти замком.
Протягом XIX сторіччя замок належав різним власникам і зберігся без значних пошкоджень.
У 1907 році замок придбав граф Роберт Лямезан, який утримував його до 1939 року. Новий господар уміло реставрував замок, доповнив його інтер'єри творами декоративного мистецтва та родинними пам'ятками. Перша світова війна не пощадила цінної споруди. У 1914 році, при наступі російських військ на Галичину, замок був перетворений у руїни. Від артилерійського обстрілу була зруйнована південна частина корпусу, що відноситься до XV сторіччя, і західне крило житлової частини замку. Повністю згоріли дерев'яні дахи і перекриття, обладнання і багата бібліотека. Після штурму від замку залишилися закопчені мури стін і згарища.
На початку двадцятих років граф Роберт Лямезан, що був у той час на службі в польській армії у чині генерала, повторно відреставрував залишки згорілого замку, але не спромігся відновити всі будівлі.
І тільки у 80-х роках XX сторіччя, завдяки реставрації і пристосуванню замкового комплексу під Будинок творчості Спілки архітекторів України, ми бачимо Свірзький замок таким, яким він був у XVII ст.
Хронологія реставраційних робіт
У кінці сімдесятих років, після відбудови і реставрації Одеського замку у Буському районі та пристосування його під відділ Львівської державної картинної галереї, щоб продовжити функціонування деяких відреставрованих пам'яток архітектури на території області, необхідно було надати їм нове призначення, яке б не завдавало шкоди їх архітектурним цінностям.
Так весною 1977 року у Львові відбулося об'єднане засідання комітету Держбуду УРСР і президії правління Спілки архітекторів України, на якому тодішній головний архітектор області – Андрій Шуляр – вніс пропозицію про використання пам'ятки архітектури Свірзького замку під Будинок творчості архітекторів, опираючись на досвід з Олеським замком.
Пропозиція була підтримана учасниками засідання, а пізніше схвалена правлінням Союзу Архітекторів СРСР.
Львівський облвиконком у грудні 1978 року прийняв рішення про передачу замку у с. Свірж в довготривалу оренду Союзу архітекторів СРСР.
Виготовлення проектної документації на реставрацію та пристосування замку під Будинок творчості управління архітектури та будівництва облвиконкому, на балансі якого перебуває пам'ятка архітектури, замовило Львівській міжобласній спеціальній науково-реставраційній виробничій майстерні. Головний архітектор майстерні І. Могитич всіляко сприяв виконанню цієї роботи.
Для визначення набору приміщень для Будинку творчості на 80-100 місць, проектувальники керувалися нормативами, які тоді діяли для будинків відпочинку з відповідними поправками на організацію під час відпочинку творчої діяльності. Було запрограмовано повне інженерно-технічне обладнання приміщення замку та надання йому належного комфорту.
Вписати набір необхідних приміщень Будинку творчості в існуючі на той час корпуси замку на задану кількість відпочиваючих було неможливим, тому виникла потреба відновити історичні об'єми замку, зруйновані під час першої світової війни. Таким чином, у відтвореному західному корпусі у трьох ярусах помістилася майже половина запланованих спальних місць, а реконструкція північного корпусу давала можливість розташувати клубну частину з конференційним залом на 100 місць, вестибюлем, фойє, кімнатою з каміном, бібліотекою та достатньою кількістю допоміжних приміщень в цокольному поверсі.
Східний корпус з анфіладою прохідних кімнат був пристосований під спальний з кімнатами у двох рівнях. В поперечних його стінах були збережені камінні портали з декоративними елементами ренесансного періоду. Під антресолями розташовано санітарні вузли номерів.
Південний корпус отримав комбіноване призначення. У наріжних вежах розташовано спальні кімнати, а середня частина призначена під адміністративні служби.
Найбільш складним завданням для проектувальників виявилося пристосування господарського корпусу у нижньому подвір'ї під харчоблок.
Для обідніх залів відведені дві великі кімнати, у тому числі одна з тунельним перекриттям, а решту приміщень використано під технологічну частину харчоблоку. Для використання частини підвальних приміщень для холодильних камер, санвузлів та складських приміщень було передбачено пониження підлоги для збільшення їх висоти, що було досягнуто за рахунок вирубки вапнякової скелі, на якій споруджено замок.
У нижній частині західної вежі біля харчоблоку запроектована вентиляційна камера, а на поверсі передбачений резервний обідній зал, до якого був організований вхід сходовим маршем із обіднього залу першого поверху.
Північна вежа використовується для резервуарів води господарського водопостачання замку та пожежогасіння. На другому поверсі розташовані службові кімнати їдальні. Відповідні господарські призначення отримали існуючі приміщення в підземній частині південного і західного корпусів.
Архітектурно-реставраційну частину проекту, інтер'єри та будівельний розділ виконала авторська група у складі А. Шуляра, Є. Соболєвського, К. Присяжного та Ю. Василенка. Уся проектно-кошторисна документація на пристосування замку під Будинок творчості виконувалася під керівництвом головного архітектора проектів Є. Соболєвського.
Проект на будівництво зовнішніх інженерних мереж і споруд для Будинку творчості виконував Львівський "Облагропроект", керівником був головний інженер проектів П. Раєць. Благоустрій та озеленення рекреаційної зони виконали архітектори Ю. Джигіль і С. Кравцов. Реконструкцію озера для культурних цілей Будинку виконав Львівський "Укрдіпроводгосп". Таким чином, були охоплені основні розділи проектної документації за винятком технологічної частини їдальні, яку згодом виконав Львівський філіал "Укркурортпроект".
Ремонтно-реставраційні роботи в замку, що були розпочаті у 1979 році, фінансувалися за рахунок державних бюджетних коштів, які виділялися на охорону і реставрацію пам'яток культури, але в зв'язку із підготовкою до проведення в Москві Олімпійських ігор у 1980 році, фінансування робіт за рахунок бюджету Держбудом УРСР було припинено. Лише у 1985 році, після підписання відповідного протоколу між Держбудом УРСР і СА СРСР про умови використання пам'ятки архітектури після закінчення її реставрації, фінансування робіт було продовжено за попередньою домовленістю, зазначеною у рішенні облвиконкому.
На жаль, з-за невизначеності джерел фінансування було втрачено п'ять років активного ведення реставраційних робіт. Проте будівництво інфраструктури Будинку творчості, яку повністю фінансував СА СРСР за рахунок нецентралізованих капітальних вкладень, а будівельно-монтажні роботи виконував "Львівоблагробуд" міністерства сільського будівництва УРСР, було закінчено.
Прийняті в експлуатацію такі об'єкти: котельня на чотири котли з газовим опаленням, теплотраса до замку довжиною 350 м, газопроводи високого і середнього тиску довжиною 650 м, газорегуляторний пункт, станція біологічної очистки господарсько-побутових стоків, каналізаційний колектор довжиною 800 м та КНС, водопровід, трансформаторна підстанція закритого типу з двома трансформаторами на 400 кВА, ЛЕП-10 кВ довжиною 2000 м, силові електрокабелі, зовнішнє електроосвітлення території.
На території замку площею 25 га, яка розпорядженням Ради Міністрів УРСР у 1982 році закріплена за Будинком творчості у безстрокове і безоплатне користування, для організації рекреаційної зони було споруджено водоймище з водним дзеркалом 9,5 га та двома острівцями, а також спортивні майданчики для тенісу, волейболу та баскетболу. Виконано замощення проїздів і тротуарів, пішохідних доріжок та майданчиків для автостоянок.
Після припинення фінансування реставраційних робіт за рахунок державного бюджету, Союз архітекторів СРСР частково фінансував ремонтно-реставраційні роботи в замку за кошти капітального ремонту, які продовжувала виконувати Львівська міжобласна спеціальна науково-реставраційна виробнича майстерня Управління "Укрреставрація" Держбуду УРСР. Починаючи з 1985 року, роботи в замку дещо активізувалися, але відставання проти ходу будівництва інфраструктури все ж таки було значне. Щоб раціонально використати ті корпуси, які мали достатній рівень готовності та зовнішні інженерні мережі і споруди, керівництво Держкоммістобудування і Спілка архітекторів України у 1992 році запропонували почергове введення в експлуатацію замкового комплексу, визначивши першу чергу у такому складі: західний спальний корпус на 40 місць, клубну частину і харчоблок. Необхідно було прискорити реставраційні роботи в корпусі харчоблоку, без якого організувати експлуатаційний процес було неможливим. Але через багатомісячні суперечки про розрахунки за виконані обсяги робіт, замовник - управління архітектури і містобудування облвиконкому і підрядник - Львівська міжобласна спеціальна науково-реставраційна виробнича майстерня, не виконали це рішення.
Готовність замкового комплексу за станом на 01.01.1993 року відповідно до зведеного кошторисного розрахунку складала 72%, а залишок робіт для введення його в експлуатацію дорівнював майже 500 тис. крб. у цінах і нормах 1984 року.
Не дав позитивних результатів експеримент, який провело обласне управління архітектури і містобудування з метою прискорення введення об'єкту в експлуатацію, передавши на підставі Розпорядження голови облдержадміністрації від 22.07.1993р. № 645 пам'ятку архітектури - Свірзький замок у довготермінову оренду Державному лісогосподарському об'єднанню "Львівліс" під державне мисливське господарство "Свірж".
Після неодноразових звернень Спілки архітекторів України, Державного комітету містобудування і архітектури, Ліги творчих спілок Львівщини, ряду визначних діячів мистецтва, науки і культури про руйнування цінної пам'ятки архітектури, Львівська обласна Державна адміністрація розпорядженням № 19 від 16.01.1997р. передала в безоплатне користування Спілці архітекторів України Свірзький замок для завершення його реставрації і введення Будинку творчості в експлуатацію.
29.10.2013
За матеріалами публікацій заслуженого архітектора України,
Лауреата Державної премії ім. Т.Шевченка
Андрія Шуляра
Матеріал надав Віталій Шуляр
