Перший Всеукраїнський архітектурний фестиваль «ПростоНеба»: Я – МІСТО

Перший Всеукраїнський архітектурний фестиваль «ПростоНеба», що відбувся 22-24 серпня, став особливою подією для Львова.

Тут знані фахівці ділились досвідом, архітектори і дизайнери з різних міст України, а також студенти та громадяни, які цікавляться життям сучасного міста, мали нагоду прослухати першокласні лекції, а виробники у галузі дизайну, архітектури, ландшафтної архітектури, які підтримали захід, — представити свою продукцію, зав’язати нові ділові контакти та дізнатися про запити клієнтів.

На всяк смак

Фестиваль відвідало близько 10 000, з них близько 2000 архітекторів і дизайнерів

Чому фестиваль у місті Лева? Бо Львів ― «найархітектурніше місто», в якому, однак, схожих заходів раніше не було, пояснюють ініціатори й організатори фестивалю: засновник і директор «Zdorenko Agency» Лариса Здоренко,

видавець і головний редактор журналу «Prima Interior» Ірина Прима та представник Асоціації ландшафтних архітекторів України Ольга Чаус.

Ідея фестивалю з’явилась три роки тому, а втілити її вдалося аж тепер. У рамках фесту були різні тематичні напрями: архітектура, дизайн, урбанізм, ландшафт.

Око милували й надихали презентації, виставки, інсталяції

А про актуальне та проблемне говорили й слухали в лекторії. Було трохи теорії, та більше все-таки ― реальних і реалізованих проектів.

Представники архітектурної компанії Dmark з Грузії вразили продуктивністю і різнорідністю своєї роботи: житло, школи, поліцейські відділки, медичні центри, музеї.

А от Федір Бойцов з Одеси говорив про архітектуру віртуальну: його проект зі збереження архітектурної та культурної спадщини Pixelated Realities ― своєрідна машина часу, що дозволить мандрувати до різних сучасних та історичних об’єктів і локацій (платформа для завантаження проектів з розвитку міста, реконструкція подій минулого з допомогою 3D-моделювання, освітні ігри й ін.).

На «ПростоНеба» приїхало понад 70 фахівців і представників компаній у галузі ландшафтної архітектури з усієї України (від Донецька, Криму до Львова) та з-за кордону. Берт Бушаерт (Бельгія) розповів про численні проекти садів світла і садів тіней у Берліні, Брюсселі, Генті, інших містах. Свою роботу Берт

і його колеги

розпочинають із дослідження Genius loci, тобто духу місця, тоді розробка концепту, ідеї і нарешті створення, як вони кажуть, придатного для життя об᾿єкта. За словами головного редактора Західноукраїнського архітектурного порталу НСАУ Богдана Гоя,

вражає те, як іноземцям вдається реалізовувати проекти з невеликими бюджетами та залучати до процесу потенційних користувачів майбутнього парку чи скверу (лише так об᾿єкт стає цінним для людей).

Креативна «Своя студія» з Дніпропетровська продемонструвала низку цікавих об᾿єктів предметного дизайну, інтер᾿єру (до прикладу, декоративні бокси з бетону й дерева, дерев᾿яний та безформний світильники), зачарований арт-деко Олег Волосовський (Київ) розповів про вдалі проекти в Італії та Іспанії, участь у відомій меблевій виставці в Мілані, а Сольмаз Фуляді, яка в 2010-му ввійшла в 10-ку найкращих дизайнерів України, ― про перський модерн і свої перформанси. Секретами створення успішного дизайнерського бренду поділилось львівське бюро Hochu Rayu, співорганізатор «ПростоНеба», розробник логотипу й візуального образу фестивалю. Співвласник-дизайнер бюро Віталій Кирилів каже:

― На фестивалі хочемо розказати про те, що для нас важливо (ідеї чи гроші), чи виправдано певний час по-спартанськи працювати, щоб аж потім отримати бажане, наскільки важлива сила волі, команда і цілі, які ти ставиш перед собою, як створювати ім᾿я і слоган компанії, адже слова насправді мають значення, задають дію. Наш слоган: «Шлях мрій — створення свого раю на землі».

Ми прагнемо, щоб в Україні з’явилося розуміння поняття дизайн. Це важливо і для Львова, де всі розуміють, що таке мистецтво, але мало хто ― що таке дизайн. А дизайн — це рішення. І це явище оточує нас всюди.

Вступ до урбаністики

― Тема нашого фестивалю ― «Я — місто». Ми хотіли привернули увагу до проблем сучасного міста — і не тільки спеціалістів, а й небайдужих громадян. А також показати насамперед наше, українське: тенденції в архітектурі, ландшафтний дизайн, предметний дизайн, який зараз активно розвивається. Водночас є певні зміни, з᾿явилось таке нове поняття для України, як «урбанізм». Тому ми запросили, на нашу думку, найкращих фахівців у цьому напрямі. Це зокрема Віктор Зотов,

який заснував першу в Україні урбаністичну школу, ― зазначила Лариса Здоренко.

Школа CANactions має на меті інтегрувати Україну в міжнародний контекст, розповів під час презентації Віктор Зотов. Студії стартують у вересні. Майже 20 молодих людей з України та з-за кордону з допомогою фахівців з Іспанії, Польщі, США зануряться у світ урбаністики, в центрі якого ― соціальна складова, організація різних сфер життя містян, залучення їх до розвитку міста як живої динамічної системи. Перша студія буде присвячена Івано-Франківську, на прикладі якого розроблятимуть концепцію стратегічного розвитку для українських міст.

Хто за що відповідає

Олексій Образцов (Дніпропетровськ)

порівняв архітектора з канатохідцем, який має втримувати рівновагу між соціальною відповідальністю і творчим самоутвердженням. Про відповідальність архітектора говорили багато, зокрема Олег Дроздов,

Віктор Зотов, а також головний архітектор Львова – Юліан Чаплінський.

На думку фахівців, відповідальність в архітектурі передовсім означає ― думати про людину, бути чутливим до соціального запиту й обстоювати його перед забудовником, а також досліджувати, аналізувати, шукати найвідповідніші до ситуації рішення. Бо добрий архітектор знає, що він має інструменти для створення додаткових можливостей, вирішення не лише вузьких проблем (скажімо, житлового комплексу), а й глобальніше ― проблем міста; що від нього залежить багато людей, яких він не повинен «брати в заручники».

Успішна реалізація будь-якого проекту, належне сприйняття новацій у місті неможливе без участі громадян у процесі містопланування, причому на різних етапах, як передпроектному, так і під час здійснення ідей. Наприклад, у США, як зазначила під час свого виступу Катерина Гончарова з Києва,

є чітке розуміння того, що збереження історичного спадку ― турбота не лише держави, а й громади, що кожен може вплинути на прийняття рішень, бути проактивним. І мова не обов᾿язково про щось масштабне (як-от ініціатива місцевої громади у Філадельфії перетворити будівлю колишньої в’язниці на музей), а й про маленькі індивідуальні справи (зробити креативну пам’ятну дошку, яка привертає увагу до історичної будівлі, чи поставити ящик для сміття там, де він потрібен).

Україна теж має позитивні прецеденти залучення громадян до процесу змін у місті. Це міжнародний конкурс «Територія гідності» ― перший в нашій країні відкритий міжнародний конкурс, програму і завдання якого сформували кияни. Це був складний тривалий процес (кількамісячні громадські обговорення), що все-таки виправдав себе, бо вдалося отримати не лише візію оновленої центральної частини Києва (де відбувались основні події Революції Гідності), але й виробити новий формат комунікації між владою, фахівцями, суспільством, про що переконливо розповіла координатор конкурсу – Ганна Бондар (Київ).

На конкурс надійшло півтори сотні проектів з усього світу. Переможців визначили у 4 номінаціях. У номінації «Міжнародний культурний центр «Український дім на Європейській площі» першу премію отримав проект команди молодих архітекторів з Києва. «Не змінюючи тіла» Українського дому, конкурсанти мали «змінити душу», зазначив на презентації проекту у Львові Антон Олійник (Burø). Керуючись ідеєю «людина вище від ідеології» (на противагу протилежному підходу, що панував в Українському домі в радянський період), автори проекту запропонували створити там один із найбільших коворкінгів у столиці, виставковий, освітній майданчики, а біля будівлі — амфітеатр, зони для спорту й т.п.

Цієї ж проблематики ― як поліпшити комунікацію між владою і громадою, що таке неформальне містопланування (плани розвитку міських районів, результати воркшопів тощо) ― стосувався й виступ начальника управління адміністрування, будівництва та розвитку інфраструктури Львівської міськради – Олександри Сладкової.

Львів: сумне і втішне

Загалом місто Лева на фестивалі, зрозуміло, було в центрі уваги. Вітаючи гостей заходу, міський голова Львова Андрій Садовий

зазначив, що тільки якісна сучасна архітектура не втратить цінності з часом, формує позитивне середовище, яке, зрештою, потім сильно впливає на нас. Головний архітектор міста Юліан Чаплінський окреслив проблеми архітектурного Львова: відсутність знакових імен, належної політики проведення конкурсів, недосконале законодавство, недобросовісність забудовників, що бажають «витиснути» з 1 м² землі якомога більше житлової площі. Деякі архітектори відтак застерегли Львів від повторення «київського сценарію» (незаконні забудови, фейкові реставрації). Також Антон Черкашин з Києва розповів про проект спорткомплексу до чемпіонату «Євробаскет 2015/17» ― об’єкт, будівництво якого нажаль наразі є «замороженим».

Серед позитивних досвідів ― перетворення спільними зусиллями (влади, благодійників, підприємців) транзитної, доволі запаркованої вулиці Курбаса ― на пішохідну; підконкурс «Площа Синагог», покликаний меморіалізувати територію, пов᾿язану з єврейською історією Львова, і створити там живий громадський простір. Йдеться, як нагадав архітектор Юрій Столяров,

про площу за Арсеналом, де колись були Велика міська синагога і синагога Золота Роза, а також Бет гаМідраш (молитовний дім з бібліотекою), що їх під час Другої світової війни знищили. Автор проекту-переможця Франц Решке (Німеччина) зробив ставку на простоту й мінімалізм: блоки з білосніжного бетону, сквер, дерев’яні доріжки, меморіальна композиція з каменю — все це означує особливість місця спершу на рівні відчуттів, а вже потім з інформаційних таблиць відвідувач дізнається про трагічну історію юдейських святинь і єврейської громади міста.

Заключним акордом фесту стало оголошення переможців конкурсу ландшафтних проектів «Львівський дворик»;