Львівський будинок архітектора у Пороховій вежі: бути чи не бути?

Львівський будинок архітектора у Пороховій вежі: бути чи не бути?

В останні дні у Львові активізувався дискурс щодо подальшої долі однієї з найцінніших збережених фортифікаційних споруд міста – «Порохової вежі». Підставою для цього стала інформація про те, що офіційний власник цієї будівлі Львівська обласна рада з метою «підвищення ефективності використання майна» вирішила позбавити права користування цією будівлею Львівську обласну організацію Національної спілки архітекторів, яка опікується даною будівлею уже понад 60 років. У інтернет-виданні «Твоє місто» вийшла стаття «Яким бачать львівські архітектори майбутнє порохової вежі», проте – це скорочений варіант матеріалу, що підготували члени Правління ЛООНСАУ. Пропонуємо вашій увазі повну версію цієї колонки.

Враховуючи громадський резонанс, який викликали ці плани обласної влади, на зустрічі, яка відбулась 14 березня ц.р., голова Спілки Богдан Гой, його заступники Микола Шеремета та Ігор Данчак і заступники голови Львівської обласної ради Андрій Білоус та Володимир Гірняк прийняли спільне рішення про початок активного діалогу стосовно перетворення об’єднаними зусиллями Ради та Спілки Будинку архітектора в Пороховій вежі у «Міжнародний архітектурно-мистецький центр Львівщини». Модальність такої співпраці та й функціональне наповнення «Центру» - це питання подальших дискусій та домовленостей, але уже тепер хочеться дати відповіді на декілька питань, що найчастіше виникали у процесі вищезазначених перипетій.

Чому у «Пороховій вежі» знаходиться «Львівський будинок архітектора»?

Вигляд Порохової вежі на поч. 50-х років ХХ ст. (архівне фото з колекції Центру міської історії Центрально-Східної Європи)
 

«Порохова вежа», пам’ятка архітектури XVI ст. входила у комплекс міських мурів третьої оборонної лінії, за які у Львові, починаючи з XIV ст., відповідав цех мулярів – львівських будівничих. Це було однією з причин, що з середини ХХ ст. саме зусиллями і коштами Спілки архітекторів України Порохова вежа була піднесена з руїн, що стало проявом історичної пам’яті і доброї волі львівських архітекторів відновити і зберегти цю важливу пам’ятку.

Так у 1956 році за пропозицією відділу в справах будівництва і архітектури облвиконкому правління Львівської організації Спілки архітекторів України провело конкурс на використання руїн вежі під будинок архітектора. Кращі проекти учасників конкурсу були надіслані Спілці архітекторів України на розгляд для виділення відповідних коштів на відбудову вежі. Така згода була отримана. Після цього зусиллями Спілки була розроблена проектна документація (групою архітекторів-членів Спілки, під керівництвом Володимира Дорошенка), після чого обласний відділ у справах будівництва і архітектури включив у план ремонтно-реставраційних робіт відбудову Порохової вежі Львівській міжобласній спеціальній науково-реставраційній майстерні Держбуду УРСР. Упродовж 1955-59 років проводилася реставрація вежі з пристосуванням її  для умов діяльності Львівської організації САУ. За проханням Спілки будівельні трести області житлово-цивільного призначення виділяли Спілці, за відповідну оплату, будівельні матеріали і конструкції. Для виконання оздоблювальних робіт на громадських засадах залучалися бригади архітекторів і студентів архітектурного факультету Львівського політехнічного інституту. У травні 1959 року Будинок архітектора було урочисто відкрито. На проектні і будівельні роботи, оформлення інтер’єрів, реставрацію фасадів і внутрішнє обладнання приміщень Спілка архітекторів України за рахунок Архфонду СА СРСР вклала 280 тис. крб.

Будинок було сплановано для потреб творчої спілки і не передбачалось будь-яких можливостей для його перепланування у майбутньому під інші функції. На першому поверсі були розміщені: вхідний тамбур, вестибюль з атріумом, сходами і клубна частина. Останнє, по суті – клубне кафе з великим та малим залом і кухнею. На другому поверсі – хол, кімнати правління і дирекції, бібліотека, малий виставковий зал. Третій поверх було відведено від велику залу універсального призначення – для виставок, загальних зборів, концертів тощо, а також – кімнати для обслуговування цих подій.

Облаштування Будинку архітектора тривало і після його відкриття. На поч. 60-х було проведено конкурс на облаштування клубу-кафе в 1-му поверсі. Переможці конкурсу  – група молодих архітекторів разом із випускниками Львівського інституту прикладного і декоративного мистецтва реалізували цей проект у 1963 р. (архітектори В.Дорошенко та В.Блюсюк, декоративне керамічне панно в інтер’єрі виконав В.Гітерман).   

Вигляд Порохової вежі на поч. 70-х років ХХ ст.
Сучасний вигляд Порохової вежі
 

Чому власником «Порохової вежі» є Львівська обласна рада, а користувачем – Спілка архітекторів?

Після здобуття Україною незалежності і відновлення права на приватну власність, постало питання щодо майна громадських організацій колишнього СРСР. У відповідності до ЗУ «Про професійних творчих працівників та Творчі спілки» і Постанови ВР «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього СРСР, розташованих на території України» Львівська Спілка Архітекторів отримала право на безстрокове та безоплатне користування усією будівлею «Будинку архітектора» на підставі розпорядження представника Президента України від 31 травня 1994 року і це право на користування було надане «враховуючи значний внесок зроблений Спілкою в реставрацію та пристосування Порохової вежі під Будинок архітектора». Вищезазначена постанова ВР передбачала також можливість передачі будівель творчих спілок їм у власність, проте Порохова вежа не могла бути передана у власність Спілці оскільки вона є пам’яткою архітектури національного значення і перебуває під охороною держави (а згодом була навіть включена у список будівель-пам’яток архітектури, що не підлягають приватизації). На виконання цієї постанови та законодавства про охорону культурної спадщини ЛОО НСАУ оформила відповідні охоронні зобов’язання з органами охорони культурної спадщини.

І хоча будівля «Львівського будинку архітектора» формувалась упродовж десятиліть поколіннями львівських зодчих, проте у системі координат колишнього радянського союзу замовником усіх робіт, розпорядником коштів і балансоутримувачем самої будівлі Порохової вежі був Відділ в справах будівництва і архітектури облвиконкому Ради трудящих Львівської області. Саме використовуючи цей факт, у 2009 році правонаступниця «ради трудящих» - Львівська обласна рада, не повідомивши про це Спілку, юридично оформлює право власності на будівлю Порохової вежі. Водночас за усі роки незалежності України і навіть після оформлення права власності на будівлю ЛОР не виділяло жодних коштів на утримання чи збереження цієї унікальної пам’ятки архітектури, а натомість цю роботу провадили і проводять виключно архітектори Львівщини.

Галерея архітекторів на 2-му поверсі Львівського будинку архітектора
Зал засідань та урочистих заходів на 3-му поверсі Львівського будинку архітектора
Кімната засідань Правління у Львівському будинку архітектора (після аварійного прориву труби опалення у 2011 році і після ремонту – сучасне фото)
 

Чому громада міста та архітектори виступають проти доповнення функції «Будинку архітектора» ще якоюсь функцією, наприклад музейною?

Львівська організація НСАУ і її Будинок архітектора були одними з небагатьох громадських організацій, які безперервно функціонують упродовж десятиліть. Тут відбулось сотні виставок, архітектурних конкурсів, семінарів, лекцій, десятки концертів, обговорення більшості важливих питань розвитку архітектури нашого міста та області.

Будинок архітектора у Львові завжди був осередком культурного життя міста. Творчість багатьох львівських митців тим чи іншим чином пов’язана з Пороховою Вежею. В різні періоди тут працювали студія образотворчого мистецтва, яку відвідували як члени спілки, так і студенти-архітектори, професійні художники і аматори. Спілка на партнерських безплатних умовах надавала можливість проводити репетиції і виступати відомим нині на всю Україну музикантам і музичним гуртам, влаштовувати вистави експериментальних театральних колективів, і навіть закордонних. Перші міжнародні джазові фестивалі, міжнародні архітектурні виставки і будівельні презентації у Львові відбулись саме у Будинку архітектора.

У 1996 р. в стінах Порохової Вежі був заснований  «Архітектурний вісник» - один з перших архітектурних часописів в незалежній Україні, а пізніше, у 2012 р. - «Західноукраїнський  архітектурний портал», який продовжує і розвиває медійну діяльність Спілки на новому рівні.

Будинок архітекторів завжди був важливою координатою і політичного життя міста, області, країни. Спілчани завжди сприяли утворенню незалежної України –  саме тут відбулось і перше засідання Народного руху України у 1989 році. А тому передача будинку іншим організаціям, нехай і заслуженим та потрібним, на думку більшості архітекторів є кон’юнктурним переписуванням історії Львівщини.

Благодійний концерт О.Кульчицького у Львівському будинку архітектора до свята Дня архітектора 2014 року
Виступ студентського вертепу на традиційному святі Маланки у Львівському будинку архітектора у 2017 році
Виставка студентських дипломних робіт у виставковому залі Львівського будинку архітектора
Лекція краківського архітектора (спеціаліста з художнього освітлення будівель) Мірослава Сульми у Архітектурному клубі Львівського будинку архітектора
Вистава «Айзберги» у залі Львівського будинку архітектора, що відбулась у рамках «Першого трансатлантичного Семінару з Театрального Мистецтва», організованого Інститутом архітектури НУ «Львівська політехніка» та факультетом театрально-видовищних мистецтв Оуклендського університету, Мічиган, США, 2009 р.
 

Будинок архітектора працює як єдиний комплекс (з одним центральним входом і однією сходовою кліткою). А тому намір влаштувати в Пороховій вежі додатково ще й музей (була заявка про намір влаштувати тут музей археології), автоматично створить перешкоди для статутної діяльності Спілки архітекторів. Кожен музей підлягає державній охороні, бо у ньому у виставкових залах та музейних фондах зберігаються експонати (більш чи менш цінні), що вимагає кардинального перепланування приміщень.  Тому наявність музейних приміщень з режимом охорони унеможливить нормальну діяльність Спілки.

Враховуючи це, існування в одній із Спілкою будівлі режимного об'єкту (музею) може одразу створити передумови для повного виселення Спілки архітекторів із всієї будівлі Порохової вежі.

Більше того щодо згадуваного «Музею археології», то ще у 1998 році було прийняте рішення про його розміщення у цокольному поверсі «Міського арсеналу» - під залом  «Львівського музею зброї», де було враховано функціональну можливість влаштування такого музейного простору. Проте зараз там влаштовано ресторан «Реберня» холдингу емоцій «!FEST», який хоч і є популярним серед туристів, але насправді жодним чином не пов’язаний з історичною функцією арсеналу і немає нічого спільного з ні з археологією, ні з військовою історією Львова.

А як за кордоном?

Громадські об’єднання архітекторів у європейських країнах - одні з найвпливовіших та авторитетніших у їх суспільно-політичному житті. Держава делегує їм велику кількість функцій з управління та регулювання архітектурно-будівельного ринку, а тому ці організації є суттєво фінансово спроможніші, ніж їх колеги з колишнього «радянському табору». Як наслідок їх «Будинки архітектора» - важливі координати мистецького та громадського життя міста, регіону, країни.

Одна з найвідоміших таких організацій – Королівський інститут британських архітекторів (RIBA), що функціонує з 1837 року має окрему власну велику шестиповерхову будівлю, що займає кутову ділянку на Портленд-Плейс та Веймут-стріт у Лондоні. Ця будівля є приватною власністю RIBA і побудована ще у 1934 році.

Центральна штаб-квартира Королівського інституту британських архітекторів (RIBA) у Лондоні
 

Раніше з 1859 року штаб-квартира RIBA була розташована у частині будівлі на вулиці «9 провулок» (зараз тут модний ресторан). RIBA «переросла» цей простір, і в 1929 році було оголошено конкурс на проект нової штаб-квартири, будівництво якої планували завершити до 100-річчя від дня заснування організації. До 1932 року RIBA отримала 284 конкурсних пропозицій з усього світу. Переміг проект британського архітектора Джорджа Грея Ворнума.

14 вересня 1970 року будівля отримує статус пам’ятки архітектури - це була одна з перших будівель модерністської Британії, яка отримала цей статус.

Сьогодні вона є не лише штаб-квартирою RIBA – професійного об’єднання архітекторів Сполученого Королівства, в яке входить більше 40 000 членів, але й місцем, де RIBA пропонує підтримку та навчання для своїх членів, а також використовує її як місце для проведення зустрічей, семінарів, конференцій та виставок. У будівлі також знаходиться архітектурний книжковий магазин, кафе, бар та ресторан.

Архітектурна бібліотека у штаб-квартирі Королівського інституту британських архітекторів (RIBA)
 

Особливо цікавим щодо концепції ефективного використання Львівського будинку архітектора у співпраці з владою області є досвід створення «Центру архітектури, міської культури та ландшафту» регіональним об’єднанням архітекторів Румунії у місті Сучава (Орден архітекторів Румунії, північно-східна філія).

Центр архітектури, міської культури та ландшафту регіонального об’єднанням архітекторів Румунії у м.Сучава влаштований у колишній Станції очистки питної води
 

Цей проект з перетворення колишньої технічної будівлі Станції очистки питної води («Водяний завод») реалізується Північно-східною філією Ордену архітекторів у партнерстві з місцевою державною адміністрацією.

Проект передбачає перетворення підземних водних резервуарів у виставкові приміщення, а вертикальні технологічні камери - у конференц-зали, адміністративні та офісні приміщення. Відповідно до Угоди про співпрацю з міською адміністрацією Сучави, місто доручає усі права на вільне використання (в т.ч. комерційне) і проведення будівельних та оздоблювальних робіт румунським архітекторам на період 49 років. Для цього місто зняло з технічної експлуатації ці будівлі, оформило земельну документацію та здійснило повторне підключення до комунальних послуг. Північно-східний ОАР зобов'язався реабілітувати ансамбль і створити у ньому міський культурний центр. Завдяки прозорому та ефективному діалогу Північно-Східний ОАР виконує свої зобов’язання для міста з точки зору культурних цінностей, об'єднуючи необхідні матеріальні та людські ресурси. Проект фінансується Орденом Архітекторів Румунії, Спілкою архітекторів Румунії та компаніями у сфері будівництва. ОАР також залучає й грантові кошти фондів ЄС та держави при активній підтримці міської адміністрації. Над проектом працюють молоді проектні колективи, які залучаються як до дизайну (агенція AGD у співпраці з архітекторами-волонтерами), так і до адміністрування будівельно-організаційних робіт, під координацією архітектора Костянтина Горця.

Підготовка програми створення цього Центру культури розпочалася влітку 2011 року шляхом організації міждисциплінарного семінару, в якому брали участь архітектори, містобудівники, соціологи, художники та ландшафтні дизайнери. Завдання і цілі цього семінару були спрямовані в першу чергу на врахування багатовекторного контексту, рішення якого дозволило б збільшити результативність реалізації поставленої мети для культурного життя міста, виявлення потенційної аудиторії майбутніх користувачів новостворених просторів, а також визначення першочергових заходів та просування окреслених стратегій з користю для всіх учасників проекту. Цей процес розпочався у рамках фестивалю Днів міської культури 2012, який складався з благодійних концертів, виставок, робочої поїздки в Сучаву представників центральних органів ОАР, конференції та дебатів про майбутню програму та партнерські стосунки. Сьогодні проект в значній мірі вже є реалізованим, проте роботи тривають. Якщо все буде працювати відповідно до окресленого плану, то цей центр зможе стати якісним місцем для міської культури, сприяти розвитку процесам пристосування промислової спадщини як ресурсу для міста, стати прикладом практичного відновлення та активізації таких об’єктів через культурне втручання.

Сучасний вигляд і проект Центру архітектури, міської культури та ландшафту у м.Сучава (Румунія)
 

Як бачить Спілка майбутнє «Львівського будинку архітектора»?

Стратегічна мета для «Львівського будинку архітектора» – створення у «Пороховій вежі» за кращими міжнародними зразками повноцінного «Міжнародного архітектурно-мистецького центру Львівщини», який би мав клубний простір з бібліотекою та книгарнею, мистецьке клубне кафе, виставковий зал, універсальний конференц-зал, прес-центр, приміщення для роботи редакцій друкованого видання та  інтернет-ресурсів Спілки тощо.

Дієвим шляхом щодо реалізації цих планів є взяття ЛОО НСАУ на себе ініціативи з розробки економічно обґрунтованих ефективних механізмів співпраці поміж Львівською обласною радою, Спілкою архітекторів та її партнерами і меценатами за принципами «громадсько-приватного партнерства».

Для реалізації цієї ідеї Спілка уже створила окреме підприємство ЛОО НСАУ – як підприємство громадського об’єднання. Цьому підприємству делеговані повноваження щодо приведення у належний стан усіх приміщень «Порохової вежі». Умови такої співпраці повинні бути не лише взаємовигідними, але й націленими на забезпечення подальшого розвитку комфортного середовища «Львівського будинку архітектора» та збереження пам’ятки архітектури XVI ст. – Порохової вежі. Адже збереження унікальної пам’ятки архітектури Львова, внесеної до переліку найцінніших об’єктів «Ансамблю історичного центру Львова» у Списку світової спадщини ЮНЕСКО, забезпечення функціонування тут відкритого і творчого громадського простору – і буде саме тим «ефективним використанням», про яке піклується обласна влада.

Створення «Архітектурного мистецького центру» надасть можливість на якісно новому рівні організовувати поточну роботу Спілки, а також проведення нею різноманітних фестивалів, святкувань, виставок, лекцій, презентацій, навчань та інших заходів міського, обласного, державного та міжнародного значення. Будинок Архітектора має стати нарешті простором зустрічей та комунікацій, співпраці та діалогу, що так потрібні нам у цьому тривожному часі зовнішніх та внутрішніх загроз і конфліктів. 

Концептуальний проект перетворення Львівського будинку архітектора у Міжнародний архітектурно-мистецький центр «Порохова вежа» (дипломна робота арх. Т.Сподарика, 2015 р.)

© 2013-2025 Західноукраїнський Архітектурний Портал. Всі права захищено.