Конкурс на облаштування громадського простору пам’яті героїв Небесної Сотні: переможців, нарешті, обрано

Представлення найкращих проектів і їх авторів відбулося 21 лютого в приміщенні Українського католицького університету. Передував же йому довготривалий процес, що складався з кількох етапів: відбір ідей/візій/-концептів, на основі якого сформували завдання для архітектурного конкурсу й обрали ділянку для проектування (частина скверу «На Валах», по обидва боки вул. Кривоноса) і сам конкурс, котрий, згідно з рішенням журі довелося проводити двічі.

Якщо на перший конкурс з 18 зареєстрованих учасників надіслали свої роботи лише 7-ро, то на повторний зареєструвалося 36 учасників і було подано 25 проектів. З них 18 ― зі Львова, 4 ― з Києва, по одному з Чернівців, Харкова і навіть зони АТО.

Спочатку журі ― відомі архітектори й скульптори, а також представники родин загиблих на Майдані відібрали сім проектів, з яких у фінал вийшло чотири. У результаті дискусій і підсумування виставлених балів, найкращим було визнано проект, який розробила львівська команда архітекторів у складі Андрія Лесюка, Марії Яструбчак та Христини Пундак (проектне об’єднання «A7 architects»).

Шлях до перемоги цієї команди пролягав через участь у шести різних конкурсах (два від міськради, один у Києві і два на Сихові) на тему вшанування Небесної Сотні. Маючи досвід подібного проектування, архітектори в даному проекті зосередилися на збереженні існуючого простору, намагаючись передати події Революції Гідності за допомогою творчої інтерпретації «символічного мосту», який є своєрідною алюзією до мостика на вул.Інституцькій у Києві.

― Ми не сперечаємось з природою і людиною, ми їх підкреслюємо. Якби міст проходив вище до церкви, то це б вимагало зрізки дерев, а ближче до пожежної частини ― руйнації залишків історичних мурів. Ми оминули ці дві точки і поставили наш мостик поміж ними. Його меридіальна орієнтація дає змогу пропускати протягом дня світло через прорізи літер на стінках мостика. Крім того, саме у цьому місці дуже вдала структура рельєфу ― перепад відміток мінімальний, добрий як для проїзду машин і туристичних автобусів, так і для організації пішохідного руху ― розповів Андрій Лесюк.

Робота над проектом зайняла півтора місяця. Командою керував Андрій, мотивував її й об’єднував. Під час обговорень гуртом, зазначає Марія Яструбчак, намагалися знайти спільні рішення й при цьому використати ідеї кожного. Усе досліджували разом, шукали аналоги та найсучасніші прогресивні тенденції формування подібних меморіалів на різних архітектурних сайтах, як українських, так і іноземних.

Друге місце здобув проект киян Віктора Кудіна й Ольги Рябової. Свого часу творча майстерня «Кудін» брала участь у конкурсі на проектування пам’ятника жертвам Голодомору у Вашингтоні, де отримала третє місце. «Хотіли брати участь ще у першому львівському конкурсі (квітень-липень торік) на облаштування громадського простору пам’яті героїв Небесної Сотні, але мали багато роботи. Якби встигли податися на перший, то б, однозначно, отримали перше місце», ― серйозно жартує Віктор Кудін. Попри те, вважає, журі було об’єктивним, і дуже втішно, що перемагають молоді архітектори.

Робота над проектом ― це розмови, малювання вручну, а потім перенесення зображень у комп’ютерну графіку. «Ідея ― на кінчику пера», ― узагальнює Віктор Кудін. На запитання, чи не важко було проектувати простір нерідного міста, відповідає:

― Щодва тижні буваємо по роботі у Львові, тож мали змогу вивчити місцевість. Мені стало зрозуміло, що у Парку на Валах захована алея, яку забудували. Вона була стрижнем парку і пролягала до вулиці Кривоноса. Тому здалося логічним продовжити її у вигляді вигнутого півколом містка, який слід трактувати як один із елементів монументу.

Третє місце журі присудило групі львівських архітекторів, у складі: Володимир Дідюк, Андрій Дідюк та Мирослав Дзвонковський. Володимир Дідюк розповів, що ідею проекту намагалися насамперед узгодити з існуючим контекстом, підійти до нього з повагою і делікатністю ― зберегти насадження каштанів та характер рельєфу. До того ж, прагнули уникнути двох крайнощів, які, за його спостереженнями, панують поміж архітекторів різних поколінь: представники старшої архітектурної школи полюбляють використовувати для меморіалів точкові реалістичні скульптури (такий підхід у розвинених країнах зустрічається дуже рідко), а представники нової генерації проектують космополітичні монументи, позбавлені локального характеру місця чи подій, про які вони мали б розповідати.

― Ми ж хотіли зробити актуальний, сучасний проект, у той же час зберегти пам’ять про конкретних осіб та події Революції Гідності. Щоб людина навіть через 20-30 років, яка не була їх свідком, могла все, що було, пережити й відчути. І про те, що це нам вдалося досягти, свідчать три його характеристики: колір (кортенівська сталь має характерну багряну барву), світло, що працює з монументом (лінійна підсвітка стін монументу імітує полум’я, яке поступово із зростанням висоти стін згасає), емоційно-просторова складова (а саме певна продумана драматургія емоцій та переживань, які виникають у того, хто проходить повз монумент), ― каже Володимир.

Їхній проект вирізняється серед інших проектів-переможців і тим, що комплекс містить аудіочастину. На вході до нього її можна скачати і, вибравши мову й інші опції, встановити як додаток для смартфону. Сервіс геолокації визначить точне розташування відвідувача стосовно зображення на панно та програє відповідний аудіо супровід. Важливою також особливістю, на думку авторів, є те, що у їх проекті немає моста. У цьому питанні вони орієнтувалися на західний досвід, у якому пріоритети надані пішоходові, і міст для нього має скорочувати, а не видовжувати шлях.

Окремо журі відзначило проект, який створив авторський колектив ― Ольга Криворучко, Тарас Баран, Валентин Шароватов та Оксана Бончик. Його переваги ― символічність, змістовність, інформаційна насиченість.

― Однак журі, можливо, хотіло бачити однозначний монумент, матеріально-буквальний, який привертає увагу, а в нас він більш нейтральний. Але якби ми навіть знали про такі вимоги, то б не підлаштовувалися під них. Бо ми поставили собі за мету створити не стандартний пам’ятник, а простір, який розповідає історію. Щоб людина, яка опиниться в ньому, у процесі ходьби поступово її переживала, ― пояснила Ольга Криворучко.

Лілія Онищенко-Швець, начальник управління охорони історичного середовища ЛМР, один із членів журі, для якої власне четвертий проект через мінімалістичність і вдале облаштування простору (охоплена вся територія) і був фаворитом, висловлює про конкурс свою думку:

― Це вже третій конкурс із облаштування громадського простору, в роботі журі якого беру я участь, і бачу, що проекти іноземних авторів суттєво відрізняються від наших. У них вони лаконічні, прості, але в них закладена велика ідеологія. Тоді як наші громіздкі, тяжіють до монументальності. Але в даному конкурсі відчувається прогрес і у наших архітекторів. Перший проект (як і той, що зайняв третє місце) цікавий, добре графічно поданий, проте має недоліки ― слабо вирішена територія пагорба, тераса біля стіни, де міг би бути оглядовий майданчик, не задіяна, саме вирішення цього питання є перевагою авторів четвертого проекту. Проектанти мусять у робочому проекті взяти до уваги всі ідеї інших проектів-переможців і опрацювати монумент.

Сподіваємось на скору реалізацію проекту, який би увіковічнив пам'ять героїв Небесної Сотні у Львові.

13.03.2017

Наталя Яценко